Бог Отец! Ты один на десятки конфессий,
Ты – Создатель вселенной и жизни Творец,
Как никто испытал боль от тяжких репрессий,
Но могуч, как скала, Твоей славы венец.
Отче наш! Мы тебя прославляем в молитве,
Ты – источник надежды и веры живой,
Помогаешь Ты нам победить в трудной битве,
Когда сам сатана позовёт за собой.
Добрый Бог! Ты прощаешь долги без сомнений,
Ведь в деяньях Своих Ты и мягок, и строг,
Помогаешь всегда избежать искушений,
Чтоб лукавый с пути совратить нас не смог.
Мудрый Бог! Пусть в веках Твоё имя святится,
На земле Твоё Царствие – важный итог,
За него будем мы, склонив души, молиться,
Чтобы скорби не знать и гнетущих тревог.
Отче наш! С нами будь и в печали, и в счастье,
Без Отцовской любви в час любой не покинь,
Чтобы радость в душе не гасило ненастье.
В вечной славе пребудь, Бог-Отец наш! Аминь!
Анатолий Болутенко,
г. Гродно, Беларусь
Родился в 1936 году в Беларуси, 37 лет прожил в Украине, в том числе, 31 год в городе Львове, теперь живу в Беларуси, в городе Гродно.
Прочитано 5357 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3.67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Драгоценный брат Анатолий. Благодарю Господа за дар. который ОН вам дал. славить ЕГО имя и дела. истинные и верные. Стихи ваши мне очень нравятся. в ним много мудрости. любви и назидания. Да благословит вас Господь во всем. Служите ЕМУ Комментарий автора: Благодарю сердечно! Благодарю Бога, что Он дал
Вам этот дар любви к людям, пусть Он Вас благословит
служить этим даром во славу Его, чтоб эта первая любовь
никогда не иссякла.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
